Психологічна безбар’єрність. Арт-терапія з педагогічним колективом
Психологічна безбар’єрність — це стан суспільства, середовища чи взаємин, у якому кожна людина почувається психологічно безпечно, комфортно і не відчуває внутрішнього відчуження чи страху бути невизнаною.
Це створення атмосфери, де людина не боїться помилитися, висловити свою думку чи проявити емоції. У такому середовищі немає місця булінгу, мобінгу (цькуванню на роботі) чи токсичній критиці. Людина знає, що її почують, а не висміють.
Для формування такого простору в будь-якому колективі — чи то в учнівському класі, чи в робочому офісі — першим кроком завжди є розвиток емоційного інтелекту та емпатії, тобто вміння розпізнавати емоційний стан іншого і зважати на нього.
Наші педагоги продовжують вчитися покращувати свій емоційний стан за допомогою мистецтва.